Українська література

Відкритий урок української літератури у 7 класі

Тема: Вірш – пісня Василя Симоненка „Лебеді материнства.” Ідея   вічного зв’язку людини з матірю та рідною землею

  

Мета: поглибити знання про життєвий і творчий шлях В.Симоненка, ознайомитись з поезією” Лебеді материнства”, розвивати навички виразного читання та образного мислення, послідовного викладу думок; виховувати почуття поваги та любові до матері, до Батьківщини.

Обладнання: портрет Василя Симоненка, картини, фотознімки із зображенням матері і дитини, план аналізу поетичного твору, , підручник, тексти Вірша „Лебеді материнства", фото хати, де народився Василь Симоненко. 

                                                                          Хід уроку

 І. Організаційний момент

 Добридень всім: і учням, і гостям,

 Здоров’я щиро зичу Вам.

 Діти,  ось іще один урок

 До вас прийшов за розкладом сьогодні.

 Отож озброюємось книгою й пером,

 Щоби пірнуть у літературну нам безодню!

 Любі діти, у наш клас

 Завітали гості щирі.

 Привітайте в добрий час

 Гостей усмішкою й миром! 

                                                     Пролунав уже дзвінок,

                                                     Починаємо урок.

                                                     Працюватимем старанно,

                                                     Щоб почути у кінці, що у 7 класі

                                                     Учні – просто молодці!

ІІ. Емоційне налаштування на урок

1. Забезпечення емоційного настрою на уроці   

        Діти, урок у нас сьогодні незвичайний, тож для того, щоб він був цікавим, вам потрібно побути синоптиками. Спробуйте спрогнозувати свої відповіді на уроці.  Прогнозовані відповіді учнів:

 - На уроці я буду – веселкою – мої відповіді будуть яскравими та різноманітними.

 - На уроці я буду – хмаркою – я  буду наполегливим та старанним.

 - На уроці я буду – сонечком – я буду креативним.

 - На уроці я буду – вітром   –  мої відповіді будуть швидкими.

 - На уроці я буду –  промінчиком -  я буду активним на уроці

2. Психологічна хвилинка

    Діти, візьміть свою ліву долоню, вона ближче до серця, і покладіть на неї ті знання, добро, творчість, які у вас є. А тепер візьміть праву долоню і покладіть на неї ваші прагнення отримати нові знання. З'єднайте  ваші долоні разом і покладіть все до своєї душі. До неї я дарую вам свою любов, терпіння, повагу, хочу, щоб після сьогоднішнього уроку ви стали ще мудрішими

Наш урок хочу розпочати з роздумів про найдорожчу для кожного з нас людину – маму, адже безперечно, найціннішим у світі є материнська любов.

«У дитини болить пальчик, а в матері – серце», – так говориться у прислів’ї. Справді, материнське любляче серце завжди болить за дитину як за маленьку так і за дорослу. Кожна мама бажає своїм дітям добра, вона щоденно молиться, щоб її діти були здоровими і щасливими.

У народі про матір та материнську любов складено багато прислів'їв. Давайте послухаємо ті  прислів'я, які ви підібрали вдома.

ІІІ. Перевірка виконання домашнього завдання

1. Із  скарбнички народної мудрості  (Учні читають прислів’я)

Материна молитва з дна моря рятує.

Матері ні купити, ні заслужити.

 Мати праведна – ограда каменна.

На сонці тепло, а біля матері добре.

Рідна земля – матінка, чужа сторона – мачуха.

Материнським словом Бог править.

З матір'ю жити – ні горя, ні нудьги не знати.

Материнським словом Бог править.

Без матінки рідної і квіти безбарвно цвітуть.

Серце матері краще сонця гріє.

                                    Одна у людини рідна мати, одна у нього і Батьківщина.

  2. «Відверта розмова»

     - Як ви гадаєте, чому у багатьох прислів’ях згадується про матір і Батьківщину поряд? Що їх поєднує?

      - Як ви ставитеся до своєї мами?

      - У чому виражається ваша любов до матусі?

      - З чим або з ким у вас асоціюються мама і ваші стосунки з нею?

       ІV.   Оголошення теми та мети уроку

        1. Цілевизначення і планування. 

         Діти, зверніть увагу на дошку. На вас поглядає Василь Симоненко.  Сьогодні   ми з вами  перегорнемо сторінки життя поета, творчість якого  будемо  вивчати  впродовж кількох уроків. Я сподіваюсь, що не тільки твори автора, але й  він сам стане вам близьким, рідним і зрозумілим, тому що поетичні рядки йдуть від його ніжного серця, палкого розуму, схвильованої  й ранимої душі. Сьогодні   наше завдання -  ознайомитись із цією визначною постаттю в українській літературі, його багатогранною творчістю, а також удосконалювати навички аналізу поезії “Лебеді материнства”.

А зараз, діти, я вам пропоную подумати над своїми очікуваннями від уроку і записати  на невеличких паперових лебедях  побажання Чого я бажаю від уроку та приклеїти їх на озеро бажань. 

          2. Вправа «Озеро бажань» (учні пишуть на стікерах свої очікувані результати і прикріплюють на дошку.. На озері з являються лебеді. Я бажаю… впевненості у відповідях, активності на уроці, гарної оцінки, успіху, наполегливості, старанності,  гарного настрою, хороших знань, розуміння поезії, відкрити для себе поета, виразного читання віршів, мудрих роздумів, високих оцінок, душевного спокою,  чогось нового, незвичайного, по іншому глянути на своїх однокласників. Бажаю, діти,  щоб ваші очікування від уроку та побажання здійсилися.

      Отже, завдання отримали, мету уроку визначили,   запрошую вас до співпраці. 

      Сподіваюся, що на уроці ви будете моїми надійними помічниками, адже цьому  передувала велика пошукова робота,  ви працювали із  додатковою літературою. Отже, вам є що сказати, і чим поділитися. Дорогі діти, дозвольте і мені поділитися своїми знаннями про “лицаря на білому коні” - В. Симоненка.

   V. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу                               

        1.Усвідомлення матеріалу про письменника   

        За народним повір’ям, коли народжується дитина, Господь благословляє її в білий світ своєю рукою. Покладе на голову – мудра буде, на руки – майстром на всі руки, на серце – доброю буде. І такою дитиною, якій поклав Господь свою  руку на серце, голову та руки був Василь Симоненко. 

       Діти, уявіть собі учня, хлопчика, вашого ровесника, який багато читає, який щодня йде до школи   аж  за 9 кілометрів, стільки ж і зворотний шлях. І при цьому навчається на “відмінно”,  закінчує школу із золотою медаллю, вирізняється  з-поміж дітей, однокласників розсудливістю, поміркованістю, серйозністю. Із спогадів  матері Ганни Щербань: „ Вчитися Василькові  було, ой, нелегко. Важка була дорога до школи. Навесні чи восени – то ще нічого, а взимку – суща біда. Повоєнні зими були люті, сніжні. А пальто у Васі пошарпане, чоботи – діряві. Тільки жодного разу він не запізнився на урок.”

          Мама  Василя Симоненка Ганна Федорівна була жінкою із щирою поетичною душею, закоханою у народну пісню. З глибокою любов’ю і повагою ставився Василь до неньки й говорив про це відверто. Лише завдяки матері він здобув середню, а далі й вищу освіту. Саме вона  вивела сина в люди, поставила на ноги; поет до останньої хвилини свого життя свято беріг почуття любові і ніжності до рідної неньки.

  2. Інсценування   (під мелодію)

Мати. Чим більше я старію, тим більше Вася бачиться мені малим хлопчиком – у коротеньких штанцях на дві підтяжки, що я йому пошила до якогось празника. Іще змалку він був охочим на всякі вигадки, завжди щось таке удавав собі та вигадував...

Василь.  (наближається до матері, обіймає її; потім читає вірш)

В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна...
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі – сила,
В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу –
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.

Мати.  Спасибі тобі, мій соколику. Тільки ж бачу, ой, як непросто прийдеться тобі на світі з такою душею.

        Доля не була прихильною до малого Василя. Жили вони з   матір’ю  бідно на її мізерну  зарплатню колгоспниці.Батько Василя Симоненко Андрій Леонтович залишив сімю, коли Василькові не було ще й року, з того часу шляхи їхні більне не сходилися. Згадуючи про чоловіка, Симоненкова мати казала: „ То не батько був, а вітер: прилетів і полетів, а нам з малим Васею завдав багато болю і клопоту.” Та вони з малим Василем чекали, що батько повернеться, але він не повертався. Пізніше сам Василь Андрійович в одному з віршів писав:

                   В мене була лиш мати,          

                  Та був іще старий дід,-

                  Нікому не мовив „тату”

                  І вірив, що так і слід.

        Він мріяв про те, щоб у  нього був батько, — це засвідчують такі рядки з автобіографічного твору митця:

                 Ну нехай би смикнув за вухо,

                Нехай нагримав би раз чи два,

                Все одно він би тата слухав

                І ловив би його слова.   

        Його батько був той козак, що все гуляє, і коли він пішов з сімї, мати Гання Федорівна повернула собі своє дівоче прізвище Щербань.

       У дитинстві хочеться вірити в казки і навіть думки не припускати, що існують зло й жорстокість, нещастя й неприємності. Запорукою спокою та щастя, добрим охоронником для дитини завжди була мати, дана людині Богом. Її, як і Батьківщину, не обирають. Дитина для матері залишається дитиною, навіть коли вона доросла й має власну родину. Материнське серце завжди на сторожі, завжди прагне щастя дітям.  

       Василь Симоненко ніколи не був обділений материнською любов’ю та ласкою, мудрими порадами й цікавими розповідями діда Федора. Отже, діти, як бачимо, материнське слово, дідівська мудрість важать у житті дуже багато.

       Отже, діти, записуємо в зошити дату і тему уроку.  Зверніть увагу на дошку, записуємо каліграфічно, чітко, вправно.

      Тема: Василь Симоненко. Вірш – пісня „Лебеді материнства.” Ідея вічного зв’язку людини з матірю, рідною землею.

      В уяві Василя Симоненка, який щиро любив і шанував свою маму, материнство асоціюється з лебедями. Сьогодні ми познайомимося з його  відомою поезією «Лебеді материнства». Будьте готові прийняти у свої душі найщиріші почуття любові сина до матері, якими пронизаний вірш. Пропоную послухати аудіозапис  поезії «Лебеді материнства»  у виконанні її автора – Василя Симоненка.

                                                        (Діти слухають поезію)

3. З’ясування первинного сприйняття твору     

Діти, скажіть, будь ласка, яке враження справив на вас голос Василя Симоненка? Як ви вважаєте, якою людиною він був?  (відповіді учнів)

4.Проблемне запитання

      Діти, як ви гадаєте, чому письменник дав саме таку назву поезії «Лебеді материнства? Чому не «Лебеді батьківства» або «Батьківські дороговкази»? Це й буде нашим проблемним питанням, до якого ми повернемося наприкінці уроку.  

      А зараз, дати, ви прослухаєте поезію «Лебеді материнства» ще раз тільки в моему виконанні.  

                                                      (Читання поезії вчителем) 

5. Бесіда за твором

  - Які емоції викликала у вас ця поезія?

  - У якій формі побудований вірш? (Монолог матері, звернення матері до сина, напутнє слово матері до сина.)

  - Які картини постають на початку вірша?( Чарівний світ казки.)

  -  Яке значення для кожного з нас має батьківська хата?

  - У яку дорогу має вирушити син, коли виросте? / У життєву/

  - Від чого застерігає мати свою дитину?

  - Про який вибір ідеться в поезії? (Життєвого шляху; моральних засад, якими слід керуватися.)

        Починається вірш зі своєрідної розмови поета з сином про те, що він, підрісши, вирушить у життєву дорогу. Поет говорить про зустрічі, які чекають на сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. Все, все може вибирати людина. І шляхи, якими піде. Та завжди з сином будуть «очі материнські і білява хата».  Шлях, у який виряджає сина поет, сповнений тривог і небезпек. Та сили юнакові, мужності надає рідна земля, любов до неї. Завершується поезія «Лебеді материнства» крилатою фразою

                                  Можна все на світі вибирати, сину,

                                  Вибрати не можна тільки Батьківщину.

         А зараз, діти, ви доведете, що теж умієте виразно читати. Для того, щоб прочитати поезію правильно,  необхідно дотримуватися основних вимог виразного читання (логічних наголосів, пауз, звертати увагу на розділові знаки, читати  емоційно, неспішно) адже на наступний урок ви будете декламувати цю поезію напам'ять.

                                                     (Учні читають поезію)

Почуття патріотизму – найсвятіше почуття людини. Кожен з нас любить землю, де він народився та виріс; шанує мову, вперше почуту з уст матері; вулицю, на якій зростав. Любить сильно, щиро. А ось знайти слова, щоб виразити свою любов,– важко.

Василь Симоненко такі слова знайшов. Він зумів передати у «Лебедях материнства» й любов до рідної матері, й любов до прекрасної неньки нашої – України у простих, щирих словах.

      - Якими словами передав Василь Симоненко любов до матері і Батьківщини? Зачитайте відповідні поетичні рядки. («Можна вибрать друга і по духу брата, Вибрати не можна тільки Батьківщину»; «Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати»; «І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі» тощо)

6. Словникова робота.

          У поезії є деякі незрозумілі для вас  слова, значення  яких ви повинні запамятати

Сургуч – забарвлена плавка суміш, яку застосовують для нанесення рельєфних печаток на поштові відправлення.

Мавка – різновид русалок з довгим лляним волоссям .

 7. Ідейно-художній аналіз поезії:

- Давайте сформулюємое тему твору.

Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.

 - У яких рядках виражається ідея вірша?

Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.

Основна думка :У якому поетичному рядку, на вашу думку, втілена основна думка твору? («Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину».)

 Жанр: (колискова пісня);

Твір побудований як колискова, в якій матір, співаючи, мріє про щасливу долю своєї дитини: щасливе життя, гарну дружину, вірних друзів.

Композиція ( 3 частини):

чарівна казка дитинства, в якій мати прагне все зробити для щастя своєї дитини;

мрії матері про майбутнє дитини;

роздуми матері про змужніння сина як людини і громадянина.)

8. Художні особливості вірша.

     В. Симоненко визбирав із золотих розсипів рідної мови у цю поезію образні словосполучення (метафори, епітети, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну, що й ми, читачі, проймаємося тим дивовижно казковим світом, своєрідним теплом, у якому виростає син. Давайте знайдемо в тексті ці художні засоби.

      У вірші багато різних зображувальних засобів. Надзвичайно яскраві епітети.

Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі». Лебеді рожеві". Рожевий колір символізує ставлення до життя як до казки, небажання або невміння помічати негаразди. У дитинстві все бачиться красивим, ніжним, добрим.

„Зорі сургучеві". Епітет „сургучеві" допомагає уявити не лише темний брунатний колір. Оскільки це в'язка речовина, то можна передбачити, що автор використовує його, щоб описати картину дитячого сну.

„Приспані тривоги". Тривоги, проблеми для дитини поки що не існують. Тому вони приспані.

„ Тихі зорі". Зорі не можуть бути іншими. Вони не вміють видавати ніяких звуків. Епітет „ тихі" підкреслює, що коли дитина засинає, усе навкруги затихає, щоб у неї був спокійний сон.

      Письменник чимало застосовує уособлень і метафор.

Метафори: «мріють крилами... лебеді», «темряву тривожили... півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді... лоскотали марево», «...будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий дуть верби і тополі», «стануть... листям затріпочуть... душу залоскочуть».

Розгорнута метафора „танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір'ям" підкреслює, що в стінах рідної домівки дитина може сподіватися на підтримку і добро

Порівняння: «лебеді, як мрії». 

„Заглядає в шибу казка сивими очима". Це уособлення.

„Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата". Дане уособлення застосоване поетом, щоб довести, що мати завжди поруч з дитиною, відчуває її проблеми, готова допомогти. Та й спогади про рідний дім, близьких людей постійно з людиною.

Таке ж значення має і уособлення „прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть".

„Темряву тривожили криками півні". Це розгорнута метафора. У ній образно письменник каже, що дитину захищають сили добра — „півень" — від сил зла, „темряви"..

Двічі у тексті вживається звертання „сину". Воно більш конкретне. Називає не просто сина, а дитину — батькову, дитину України.

Звукова анафора „в" — „виростеш", „вирушиш", „виростуть" — підкреслює майбутній час, те, що чекає на дитину.   

       У творі є буквальний і символічний зміст. Слів-образів, що мають символічне значення, багато. Вони сприяють розумінню тексту.

      Українська жінка завжди втілювала затишок домашнього вогнища, а головне — збереження духовних цінностей. Мати розповідає синові, що найбільшими цінностями є те, що людина не вибирає — це матір і Батьківщина. Вони сприймаються як одне ціле: Україна — мати. Сприяють цьому розумінню символічні образи.

Мати - символ духовності, джерело добра та ніжності. В народному уявленні мати завжди ототожнювалася з Батьківщиною. .

Лебеді — символ чистоти, вірності, милосердя,  життя, птах матері, тому не випадково В. Симоненко звертається до них, пов’язуючи їх з материнством.

Тополя (у народних легендах) — символ України, це перевтілена, сумна дівчина.

Верба — це дерево-символ  життя.

Зорі — присутність божества, ангела-посланця Бога, надія. Оскільки у християнстві зорі означають божественне благе ставлення, то вданій поезії мова йде про благе ставлення Бога до дитини.

Лимани (вода) — символ народження; символ мінливого людського життя.

Півень у праукраїнців вважався передвісником зорі, а отже, пробудження життя.

Крила — початок руху.

Хата — символ рідної землі, роду.      

     9.  Римо-ритмічні особливості поезії.

       Вірш нагадує коломійки. Симоненко звертається до двовіршового 14-ти складового рядка, поступово переходячи до 12-ти- та 13-ти складового розміру.

VI. Закріплення вивченого матеріалу

     1. Практична робота   

а) Вправа «Асоціативний кущ» (учням необхідно за  побаченими ілюстраціями відновити рядок з поезії).

      б) Тестові завдання  за поезією «Лебеді материнства»

      13 грудня 1963 року навіки зупинилося  молоде серце Василя Симоненка, що переболіло усіма людськими болями і кривдами. Йому було лишего 28 років.

Двадцять вісім – це дуже мало.

   Двадцять вісім – це наче й не жив.

 І поклали поета в хмари –

 І до хмари немає стежин.

      На 35 років пережила мати свого сина. Вона померла у 1992 році. Бог відміряв їй аж 90 років життя. Поховали її поруч їз сином Василем. На могилі поета в м. Черкасах викарбовано останні два рядки вірша «Лебеді материнства».

                                         Можна все на світі вибирати, сину,   

                                         Вибрати не можна тільки Батьківщину.

          Як ви  вважаєте,  чому саме ці слова? (Це був його поетичний заповіт синові, як, зрештою, всій  Україні. Вірш написано від імені матері, яка дає своїй дитині настанови на все його життя. Цей твір звучить як заповіт українцю, набуває водночас і національного характеру, і загальнолюдського значення. Адже шанобливе ставлення до Батьківщини притаманне будь-якій національно свідомій людині, яка поважає сама себе і своїх попередників.)   

       Повернемося до проблемного питання, поставленого на початку уроку,  і спробуємо дати на нього відповідь. Чому письменник дав саме таку назву поезії? Чому не «Лебеді батьківства» або «Батьківські заповіти»?

      За збірку «Лебеді материнства» В. Симоненку присуджено Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Мелодійна основа вірша та мотив материнської любові настільки полонили композитора Андрій Пашкевича, що він поклав цей твір на музику. Про цю пісню думають, що вона народна. Зараз ми її прослухаємо, діти і хто бажає прилучитися до співу, не соромтеся. Це буде квіточка пам’яті у віночок Василеві Симоненкові.                          

(Перегляд відеокліпу)

3. Емоційно-візуальне тестування

Визначіть, який кружечок ви виберете за наслідками нашого сьогоднішнього уроку.

Червоний колір – я зробив для себе певні висновки, твір позитивно вплинув на мене.

Жовтий колір – твір не вразив мене, але деякі моменти під час його читання були для мене цікавими.

Зелений колір – твір не справив на мене враження.

VII.  Підсумок уроку

 Діти,  давайте підведемо підсумок уроку
       Вправа «Мікрофон». (Продовжіть речення…)

-Чим вразила вас поезія «Лебеді материнства»?

 - Особливо мені сподобалося...
-  Сьогодні мені запам'яталося…

-  Сьогодні мене вразило…

– Сьогодні на уроці я дізнався...

- Чи досягли поставлених завдань?

Ось і уроку добігає кінець.  

 Хто активно працював - молодець!

За роботу - по заслузі!

Щиро дякую вам, друзі!

VIII. Пояснення домашнього завдання

1. Вивчити поезію напам’ять

2. Вправа «Найкращий лексиколог».

    Доберіть синоніми до слова «мати»

 IХ. Оголошення результатів навчальної діяльності. Оцінювання учнів.

-          На високому рівні працювали…

-          На достатньому рівні працювали…

-          Виявляли більше активності…

  Заключне слово вчителя.  

        Українська народна мудрість говорить: «Три біди є  у людини – смерть, старість і погані діти». Старість неминуща, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей дім уберегти можна. І це залежить не тільки від матерів, а й від самих дітей.

        У житті матусям нічого більше не треба, аби тільки ви стали хорошими людьми. Будьте вдячні своїм матерям, пам’ятайте, що ви завжди в боргу перед ними. Шануйте їх, страйтеся не засмучувати, бережіть їхнє здоровя.    

        Пам’ятайте, що без любові до матері та до своєї  Вітчизни немає справжньої людини.

        Хочу завершити наш урок, діти, звертаючись до вас  такими поетичними рядками.

В суєті не згубіть доброти,

Силу духу черпайте в любові.

Хай нелегко вам буде в житті -

Не цурайтеся рідної мови!

Не зганьбіть своє чесне імя,

Правда є в нас лише єдина!

Не забудьте, що вище нема

Від імення твого, ЛЮДИНА!